ОПИС ТЕХНОЛОГІЇ ДОСВІДУ

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ

Керуючись поставленою метою та взявши за основу нові Державні стандарти базової і повної загальної середньої освіти, розроблені з урахуванням основних напрямків модернізації загальної освіти, що включає посилення виховного потенціалу та соціально-гуманітарної направленості змісту освіти, зміст своєї навчально-виховної роботи автор вбачає у наступному.

РОСІЙСЬКА МОВА

Формуючи комунікативну, мовну, лінгвістичну і культурознавчу компетенції учнів, автор виходить з того, що на уроці російської мови закладаються не лише основи практичної грамотності, а й любов до інтелектуальної діяльності та морально-естетична культура. Звідси прагнення урізноманітнити форми і прийоми роботи з учнями, "оживити" викладання одно з найцікавіших предметів. В основі цього підходу - викладання мови на комунікативній основі. В цьому сенсі автор повністю розділяє точку зору С.Є. Крючкова: "Мова найтісніше пов'язана з усім складним психічним життям людини, а не лише роботою розуму. Навчаючи мові, неможливо не враховувати емоційної сфери учнів... Любов до природи, до літератури, інтерес до оточуючого життя, до життя минулого - все це сприяє творчому підйому дитини, дозволяючи їй створювати хоч і невеличкі, але власні "творіння", в яких маленький автор вільно використовує власні запаси слів, форм і конструкцій".

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА

В основі змісту курсу закладена наукова концепція, що розглядає культуру як механізм соціального наслідування, утверджуючи особливу, нічим не замінну роль мистецтва у передачі духовних цінностей від покоління до покоління. Цей курс інтегративний за своєю суттю: комплексно і синхронно викладаються зарубіжна художня культура і різні види мистецтва - література, образотворче мистецтво, музика, театр, кіно.

Вибудована таким чином навчально-виховна система надає широкі можливості для мобілізації різносторонніх звязків із предметами гуманітарного та естетичного циклів, реалізує комплексну систему класних, позакласних і позашкільних занять учнів мистецтвом, що і допомагає створити умови для реалізації їх творчого потенціалу.

Вивчаючи з учнями літературні твори, працюючи над основними історико-літературними відомостями, теоретико-літературними поняттями, формулюючи в них необхідні занння, уміння і навички, автор досвіду реалізує у своїй роботі концепцію освоєння літератури як мистецтва слова на основі творчої діяльності. Тому художній твір розглядається як результат творчої діяльності, "культурно-знакове явище, естетичне перетворення реальності" (А.Г.Кутузов).

ШКІЛЬНИЙ ТЕАТР

Недостатньо вивчити "систему", 

необхідно на її основі створити власну.

К.С.Станиславський

Ознайомившись із декількома варіантами програм роботи шкільного театру і керуючись метою та завданнями своєї педагогічної діяльності, автор намагався створити на їх основі власну систему роботи з дитячим театральним колективом. Зміст діяльності орієнтовано на створення умов для співтворчості учнів і педагогів, які не розучилися грати і фантазувати, тому що, на думку Л.С.Виготського, саме драматизація, "основана на дії, що здійснюється безпосередньо дитиною, найбільш близько, дієво і безпосередньо поєднує художню творчість із особистими переживаннями", тобто створює умови для розвитку в учня здатності до образного і вільного сприйняття оточуючого світу. Принцип інтеграції, закладений в основу педагогічного досвіду автора, покликаний об'єднати, синтезувати на основі єдиної мети і завдань основних положень змісту викладаємих автором курсів, а також гуртової та виховної роботи в єдину систему виховання і освіти школярів різними видами творчої діяльності.

Під інтеграцією розуміємо "глибоке взаємопроникнення, злиття, наскільки це можливо, в одному навчальному матеріалі узагальнених знань у тій чи іншій галузі" (С.В. Кульневич "Аналіз сучасного уроку". К., 2015)

ФОРМИ І МЕТОДИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ
В процесі реалізації завдань автор досвіду вважає за доцільне використання наступних організаційних ФОРМ НАВЧАННЯ:

- фронтальне навчання (уроки-лекції, уроки-семінари, уроки-диспути, конференції, практикуми, уроки перевірки знань) під час організації яких (за винятком контрольних робіт) автор прагне створити атмосферу творчої колективної діяльності, що підтримує увагу та активність школярів;
- групові форми навчання, що передбачають розподіл класу на групи, кожна з яких виконує лише частину загального, зазвичай масштабного завдання. Така робота краще за фронтальну сприяє урахуванню індивідуальних особливостей учнів, відкриваючи більші можливості для реалізації колективної пізнавальної діяльності;
- індивідуальна форма (учень виконує самостійне завдання, поставлене з урахуванням навчальних можливостей); це може бути як виконання індивідуального завдання на уроці, так і самостійна дослідницька діяльність під керівництвом учителя: робота над рефератом, підготовка учнем повідомлення, доповіді за додатковим джерелом;
- форми колективної роботи використовуються автором з виховною метою при підготовці і проведенні класних і шкільних колективних творчих справ, а також на заняттях в шкільному театрі.

Автор досвіду прагне оптимально підібрати методи навчання і виховання, за допомогою яких можливо найуспішніше втілити ідею досвіду і створити умови для розв'язання вказанх протиріч. Використовуючи на практиці інформаційно-рецептивний та репродуктивний методи, вчитель віддає перевагу методам проблемного викладення, еврістичному і дослідницькому (за класифікацією методів, запропонованою І.Лернером та М.Скаткіним). На думку дослідника, саме вони ведуть до реалізації поставленої мети. Безперечно, між цими методами існує організаційний взаємозв'язок і взаємопроникнення, що відображає "діалектику самого поняття "метод", їх взаємопереходи, а не ізольоване застосування кожного з них" (В.Сластьонін).