В організації творчої діяльності шкільного театру автор реалізує у роботі концепцію засвоєння літератури як мистецтва слова на основі творчої діяльності.
Аналіз науково-педагогічної літератури (Н. Вітковська, М. Дергач, Д. Джола, М. Єфіменко, Л. Розанов, А. Щерба) дає змогу припустити, що діти підліткового віку є особливо сприйнятливими до театрального мистецтва. Тож саме учням середніх і старших класів варто пропонувати проекти-спектаклі.
Спочатку автор радить учням обрати п’єсу для вистави. Для цього вони повинні прочитати декілька п’єс, щоб зупинитися на одній із них. Зробивши вибір, переходимо до наступного етапу – «занурення». Насамперед треба зрозуміти обрану п’єсу: уважно, вдумливо перечитати твір (техніка close-reading), аналізуючи значення кожного слова, кожного образу; опрацювати літературознавчі дослідження з цієї теми; обговорити прочитане, організувати дискусію. Корисним на цьому етапі є відвідування театру (якщо виникає така можливість) або перегляд театральної інсценізації на екрані. Важливою частиною занурення є спроба осягнути характери героїв на фоні історії країни, законів суспільства, психології людей у контексті часу, моди різних верств населення певної епохи.
Наступний етап – організація діяльності – формування режисерського задуму, створення акторської трупи. Учні мають засвоїти ази акторського мистецтва від руху сценою до декламації і вміння носити незвичайний одяг.
Етап діяльності передбачає роботу над вивченням ролей, проведення репетицій, виготовлення костюмів, афіші, запрошень для гостей. Таким чином, у процесі роботи над спектаклем діти отримують знання з літератури, історії, мови, драматичного та акторського мистецтва, образотворчого мистецтва та сценічної діяльності.
Завершальним етапом стає презентація постановки, після якої обов’язково проводиться обговорення успіхів і невдач, враховується роль кожного учня окремо і всього колективу в цілому.
Будь-який проект оцінюється, а тому вистава може стати способом підведення підсумків, щоб оцінити пізнавальні навички учнів, рівень грамотності і мовленнєвої культури, володіння фоновими знаннями, уміння орієнтуватися у різних джерелах інформації, з’ясувати, наскільки сформованим є вміння аналізувати, оцінювати, робити висновки, порівнювати і зіставляти, виробляти особисту думку, розуміти ставлення письменника до того, що зображується у творі. Перевага такого способу полягає в тому, що учні навчаються активно отримувати знання, працюють на набуття ерудиції та загальної обізнаності, розвивають зв’язне усне мовлення.
Поряд зі специфічними видами роботи (ритмопластика, основи театральної культури) мають місце також види роботи, притаманні для уроків риторики (техніка мови) і світової художньої культури (заняття з історії театру).
Аналіз науково-педагогічної літератури (Н. Вітковська, М. Дергач, Д. Джола, М. Єфіменко, Л. Розанов, А. Щерба) дає змогу припустити, що діти підліткового віку є особливо сприйнятливими до театрального мистецтва. Тож саме учням середніх і старших класів варто пропонувати проекти-спектаклі.
Спочатку автор радить учням обрати п’єсу для вистави. Для цього вони повинні прочитати декілька п’єс, щоб зупинитися на одній із них. Зробивши вибір, переходимо до наступного етапу – «занурення». Насамперед треба зрозуміти обрану п’єсу: уважно, вдумливо перечитати твір (техніка close-reading), аналізуючи значення кожного слова, кожного образу; опрацювати літературознавчі дослідження з цієї теми; обговорити прочитане, організувати дискусію. Корисним на цьому етапі є відвідування театру (якщо виникає така можливість) або перегляд театральної інсценізації на екрані. Важливою частиною занурення є спроба осягнути характери героїв на фоні історії країни, законів суспільства, психології людей у контексті часу, моди різних верств населення певної епохи.
Наступний етап – організація діяльності – формування режисерського задуму, створення акторської трупи. Учні мають засвоїти ази акторського мистецтва від руху сценою до декламації і вміння носити незвичайний одяг. Етап діяльності передбачає роботу над вивченням ролей, проведення репетицій, виготовлення костюмів, афіші, запрошень для гостей. Таким чином, у процесі роботи над спектаклем діти отримують знання з літератури, історії, мови, драматичного та акторського мистецтва, образотворчого мистецтва та сценічної діяльності.
Завершальним етапом стає презентація постановки, після якої обов’язково проводиться обговорення успіхів і невдач, враховується роль кожного учня окремо і всього колективу в цілому.
Будь-який проект оцінюється, а тому вистава може стати способом підведення підсумків, щоб оцінити пізнавальні навички учнів, рівень грамотності і мовленнєвої культури, володіння фоновими знаннями, уміння орієнтуватися у різних джерелах інформації, з’ясувати, наскільки сформованим є вміння аналізувати, оцінювати, робити висновки, порівнювати і зіставляти, виробляти особисту думку, розуміти ставлення письменника до того, що зображується у творі. Перевага такого способу полягає в тому, що учні навчаються активно отримувати знання, працюють на набуття ерудиції та загальної обізнаності, розвивають зв’язне усне мовлення.
Поряд зі специфічними видами роботи (ритмопластика, основи театральної культури) мають місце також види роботи, притаманні для уроків риторики (техніка мови) і світової художньої культури (заняття з історії театру).
"Три сестри" А.П. Чехова у постановці учасників театральної студії "Слово..."
Обов'язковими при взаємодії навчальної і позанавчальної діяльності для реалізації творчого потенціалу учнів є поїздки та екскурсії (очні та заочні) з обов'язковим відвідуванням музеїв, театрів, експозицій.
Зустріч учнів школи № 20 із завідувачем кафедри світової літератури, професором, президентом Української асоціації викладачів зарубіжної літератури
Ковбасенко Юрієм Івановичем
Комментариев нет:
Отправить комментарий